Коли тільки починав цей блог, то була ідея кожен допис починати фразою “я програміст, тому…”, бо майже на все я дивлюся так чи інакше з цієї точки зору. Професійні деформації - коли людина будь яку проблему чи ситуацію намагається вирішити за допомогою добре знайомих прийомів та інструментів. Є один жарт: “коли програмісти прийдуть до влади, деякі міністерства замінять на простий скрипт”. Так, нам тільки дай щось написати та автоматизувати. Та це навряд чи вирішить всі проблеми світу.
Зрозуміло бажання до всього застосовувати добре перевірені засоби, якими 40 годин на тиждень користуєшся на роботі. Та часто, коли інструмент не зовсім відповідає проблемі, доводиться щось додумувати, підклєювати на скотч, десь зробити вигляд, що так і треба. Мені одразу згадуються варіації не тему перепощеної всіма картинки “хочеш сказти - скажи, хочеш обняти - обніми” (яку я тепер ніяк не можу знайти, як не старався), де всі дії замінюють на одну, як от “хочеш сказати - скажипиши диплом”.
Спеціалізація - основа сучасного професійного ладу. Роботодавцю часто потрібні кваліфіковані спеціалісти в чомусь конкретному, аніж знавці всього потрошку. Та таким чином ми можемо закривати для себе величезну кількість інших простіших рішень для проблеми. Тому треба свій натруджений мозок тримати в тонусі і не давати зациклитися на одному.
А ще мені просто набридли книжки про програмування. Після чергової розумієш, що це все про добре відомий молоток, але тепер з банановим смаком ;)
Треба читати книжки з інших галузей, дивитися науково-популярні передачі та подкасти про все на світі. Цим і стараюся займатися: Goodreads, TED, Radiolab, Freakonomics тощо.