В основі всього антимайданівського руху з самого початку була георгіївська стрічка - згадка про Велику Перемогу у Великій Вітчизняній Війни (не буду чіплятися до суті символів і назв). І поїхало: фашизм, нацизм, іноді з приставкою нео-.
Моя думка проста як двері - ця війна була в першій половині минулого століття, 69 років тому! Весь світ зміг її пережити, піднятися і йти далі. Весь світ примирився і ніхто вже не нагадує про нацизм Німеччині, фашизм Італії. Я не чув великих розборок з приводу колабораціантів в інших країнах, в тому числі в Росії. І це не означає, що вони забули подвиг своїх власних дідів.
В Україні це - улюблений мозоль, на який тиснуть стільки, скільки я себе пам’ятаю. В решті решт очолювати війну з новою хвилею коричневої чуми збираються підозрілі люди на межі алкоголізму, які на питання, коли саме “діди воювали” відповідають “что?” та “волинська рєзня”. А саму цю хвилю являють собою Орлиці, Пупси та Вічні Революціонери, що без кінця чекають на “революційний момент”, який все не приходить. І з обох боків якісь циркові персонажі, а вже сотні жертв.
Я не хочу “повторював подвиг дідів”. Взагалі не хочу ні за ким повторювати. Я хочу робити власні подвиги - будувати і розвивати себе, свою сім’ю і свою країну. Можливо хтось здивується, але я так само і не мрію, що “Бандера прийде - порядок наведе”. Я хочу сам наводити порядок навколо себе.
Мало шансів, що ці слова щось насправді змінять. Розумію, що цим так зручно маніпулювати мільйонами людей, тим часом реалізовуючи свої амбіції. Але так хочеться, щоб слова “нацисти", “бандерівці", “діди воювали”, “фашисти” та всі інші, які насправді перетворилися на чорно-білі беззмістовні штампи, перестали лунати в повсякденному житті та лишилися на сторінках підручників.