Цю історію я почув у Radiolabs і зараз так-сяк її переповім. Вона мені нагадує казку про перегони їжачка та зайця. Є на британському ТБ гра, що називається “Золоті шари". Звичайне шоу із конкурсами, жартами та балаганом. В кінці, після відбору з кількох учасників, у фіналі залишаються двоє. Вони змагаються за призовий фонд, який набрали всі гравці з початку передачі.
В кожного з фіналістів по два шарики, один зі словом “поділити", інший - “вкрасти". Якщо вони обидва обирають “поділити" - вони отримують кожний по половині призового фонду. Якщо обидва обирають “вкрасти" - ніхто не отримує нічого. Але якщо один з них обирає “вкрасти", а інший “поділитися", то жадібний забирає все, а добрий - залишається з нічим.
Найцікавіше те, що перед тим, як зробити вирішальний вибір гравцям дають час поговорити. Зазвичай вони починають запевняти один одного, що оберуть поділитися. Коли відкриваються, отримують драму. Бо думали, що розумніші за іншого.
Хлопець на ім’я Нік пішов на шоу, дійшов у фінал і на, відміну від всіх інших, не запевняв суперника, якого звали Ібрагім, що він обере “поділитися", не наводив аргументів своєї чесності. Одразу поставив перед фактом, що обере тільки “вкрасти". Натомість після шоу він сам вручить супернику половину грошей. Ібрагім та й глядачі із ведучим були спантеличені, вони довгого сперечалися. Повна версія цілого діалогу зайняла більше півгодини вмовлянь та прохань Ніка обрати поділитися. Врешті Ібрагім обізвав Ніка ідіотом, але здався і погодився обрати “поділитися". Тож вони перейшли до відкривання своїх шарів. Ібрагім показує, що на його шарі написано “поділитися”, на шарі Ніка… “поділитися”! Отже обидва розділили суму порівну.
Радіолабс знайшли обох і зробили з ними інтерв’ю. Ібрагім розказав, що насправді він, як і більшість інших гравців, хотів розказувати казочку про “поділитися” і потім підступно обрати “вкрасти”. Але впертий і безапеляційний Нік по-суті не залишив йому шансів. Тож Ібрагім обрав варіант який давав хоч якусь примарну надію на виграш. Смішний нюанс - під час перемовин Ібрагім розказує історію, начебто його тато в дитинстві казав йому, що “чоловік, який не тримає слова, не вартий нічого”. Власне, нічого такого батько Ібрагіма не казав :)
Який тут може бути висновок? Вчіть теорію ігор!