Історія про унітаз

Півроку тому, одразу як повернулися з новонародженим сином в Київ, постало питання переїзду у більшу квартиру. За тиждень ми зрозуміли, що коли в нього ще током речей немає, а нам вже ступити нікуди - треба щось думати.

Знайшли, переїхали, озирнулися і зрозуміли, що принаймні один момент ми неслабо провтикали. В унітазі, там, де залишається вода, щось було. Воно було настільки страшне і темне, що здавалося, що звідти обов'язково вискочить велетенський хробак-монстр з іклами і вчепиться у твої сідниці. Фоток не буде, розслабтеся.

Пару разів пробував почистити цю гадість, але видимих результатів не отримував, тож швидко перестав. Навіть про монстра вже майже не думав. З часом помітили, що колір цієї речі міняється. Сходили слої якоїсь гидоти. Схоже було на археологічні розкопки - це 5 років тому, це 100, це до нашої ери.

Якось нам здалося, що почала погано проходити вода. Купили різної ядерної хімії, і залили на ніч. Зранку все було ще нового цікавого кольору, але стінки все ще не білі. В один момент навіть здалося що ми спересердя просрали, кхм, поламали унітаз і протерли йоршиком все його красиве покриття.

Вчора, після ще однієї спроби почистити цей жах, нарешті відвалилася корка товщиною 3-4 мм, і з’явилася малесенька біла цяточка. Хехееей! Стало ясно, що йоршиком оперувати доведеться ще довго. Взяв викрутку, одягнув резинову рукавичку і з завзяттям відколупав решту цієї хріні.

Піврічна дірка в гештальті нарешті закрита. Почистіть свої унітази, хлопці.

Коментарі та посилання