Десь приблизно рік тому я вже подумав завести блог, подібний на цей. Зробив пару постів на пробу і щось не пішло. Нещодавно вони мені попалися на очі і я вирішив їх опублікувати.
Нещодавно прочитав книжку «Облачная демократия» Леоніда Волкова та Федора Крашеннікова, двох російських авторів. Книжка невеличка, але досить інформативна та відкриває очі на деякі цікаві речі. Можна почитати в онлайні або скачати.
Головна проблема, яку підняли автори - несправедливість і недосконалість сучасної виборчої системи. Хто має право голосу? Чому вони мають це право? Чи є люди достатньо компетентними для того, щоб висловлювати свою думку з того чи іншого питання?
Окремо мені сподобалися екскурси в давнє, і не дуже, минуле. Приклади і причини виникнення виборчих систем такими, як вони є зараз в різних країнах. Дотепер не було можливості зробити справедливу, збалансовану, обгрунтовану виборчу систему. Але з розвитком технологій та комунікацій це перестає бути проблемою. Автори запропонували нову модель виборчої системи. Постараюся пояснити її коротко і на пальцях.
В сучасних виборчих системах у всіх країнах є купа недоліків. Головний - невелика ефективність виборів як таких. Раз на 4-5 років політики намагаються сподобатися якомога більшій кількості виборців. Щойно вони перемагають, у виборця майже не залишається способів впливу на свого кандидата.
Ця проблема витікає із іншої важливої проблеми - самої процедури голосування. Вона дорога, потребує “єдиного пориву” бажано всіх виборців, але все менше людей приймають в ній участь, у виборчому процесі багато місця для маніпуляцій тощо. Але ми живемо в інформаційному суспільстві, у всіх є мобільний телефон чи доступ до інтернету. То чому б не застосувати ці технології для проведення виборів? Відправив смску - проголосував. Таким чином саме голосування спрощується і наближається до громадянина.
Але заміна “паперових” виборів раз на 4-5 років “електронними” нічого, по-суті, не змінить. Оскільки (за допомогою сучасних технологій) вибори стають ближчими і дешевшими, їх можна робити частіше. Хоч по декілька виборів на день. І обирати не відповідальних за все, а, наприклад, конкретні рішення - вкладати гроші в пенсії чи дитсадки, прокладати дорогу через ліс дешевше чи в об’їзд дорожче тощо.
Але і це не все, можна і варто піти далі. Кожен з нас не є експертом у всіх галузях, важливих для успішного існування спільноти. Але в кожній з цих галузей є люди, яким довіряють інші. Тож з деяких питань свій голос можна делегувати.
Наприклад, ти перекладач і нічого не розумієш в сільському господарстві і податковій системі, але на рішення в сфері комунального господарства хотів би впливати. Тож ти знаходиш людину, думка якої тобі здається слушною в окремій галузі і передаєш їй своє право голосу.
Як знайти таку людину? Вона має бути публічною, активною. Спочатку вести тематичний блог чи подкаст на YouTube, набирати прихильників. Потім добратися до радіо і ТБ. Якщо хочете, то можете віддати право голосу з сільськогосподарських питань і своєму сусіду-агроному Петру Васильовичу. Виходить, що хтось голосує своїм і може 2-3 сусідськими голосами. А хтось оперує тисячами чужих голосів, створюючи такі собі партії в одній людині. Це докорінно змінює всі політичну систему, але мені здається, що тут немає причин сумувати :)
Цікаво, що автори окремо приділяють увагу ігровим моделям для відпрацювання всіх потрібних механік. Такі та інші подібні ігри надають можливість перевірити життездатність різних ідей і моделей. Крім того найкраща форма навчання - гра. Здається не було конкретної згадки, але я одразу подумав про e-republika. Гра, в якій змодельоване спрощене суспільство і вам, як персонажу, є на вибір кілька шляхів розвитку. Один з них - політика. Можна стати президентом, приймати участь у переговорах зі гравцями з інших країн і організовано нападати :) Що цікаво, там досить жвава українська спільнота.
Але самі автори книги зараз працюють над власною реалізацією - Демократія 2. Реєструються там поки тільки громадяни Росії. Всім іншим там поки робити немає чого.
В Естонії вже проходили електронні вибори, досить успішно. Щоправда таки за старою схемою, раз на 5 років. Але це тільки перші кроки. Дуже цікаво, куди нас в решті решт занесе. І якщо книжка не розказує куди, то принаймні дає пропонує варіанти, над якими цікаво подумати.