Я досить немало помандрував Україною, зазвичай потягом. За останній місяць довелося двічі проїхатися через пів-України машиною. Спочатку з Києва до Львова, а потім з Києва в Донецьк.
В цьому є якась романтика, замішана на цілому ряді фільмів від “Бумеру” (хоч яким би не був фільм, але на мою неокріпшу психіку він справив на мене серйозне враження) до “О чем говорят мужчины” разом з цілим ворохом голівудських.
В цьому є особливий кайф: перти по трасі, час від часу зупинятися на заправках, пити каву чи морозиво, потягуватися, їсти бутерброди на багажнику ну і все це.
Загальне враження, що ти їдеш, а не тебе везуть. Навіть якщо ти не за кермом. Ну і різні ніштяки від того, типу обраної тобою музики та темпу пересування. Приємно здивувала наявність працюючої інфраструктури: реально можна зупинитися в якомусь придорожньому кафе чи готелику і там не буде так страшно, як мені, чомусь, здавалося. Більшість же подібних кафешок об’єднує те, що половини меню в них наразі немає, а салатики такі домашні і рідні.
Словом, якщо ви раніше так не мандрували, то раджу - дуже цікавий досвід. Головне - гарна компанія. Залишилося ще на південь поїхати на вихідні. Десь в Одесу, там теж має бути цікаво.